На жаль, у Вознесіння Христове мені довелося через (бо мій сімейний лікар був зачинений 5 днів!) їхати в приймальне відділення/невідкладну допомогу, тому що в будівельному комплексі, де я живу, стався неймовірно неприємний інцидент. Я тримала кота в себе на колінах, і раптом почула, як вони кличуть на допомогу—з жіночим голосом, дуже панічно. … потім ще раз. Від першого разу я так злякалася, що мій кіт теж злякався й міцно вкусив мене в руку. Навіть викликали поліцію через крик про допомогу. Я пішла в напрямку підземного паркінгу, щоб… знайти цю «жінку» і допомогти. У кінці з’ясувалося, що це був «жарт/розіграш» п’яних і під кайфом молодиків. До них з боку поліції застосували «виховні заходи».
Я ДЯКУЮ, пані д-ю ФІШЕР (сподіваюся, я правильно написала прізвище). Завдяки вашому втручанню, схоже, вдалося запобігти наближеному зараженню крові через укус.
У 2021 році, принаймні, під час Covid, здається, мій тодішній сімейний лікар вважав, що в мене розрив зв’язки або щось подібне, бо в мене була сильна біль у литці. Згодом він виправився й вибачився, а також відправив мене за власний рахунок одразу таксі в приймальне/невідкладне відділення з підозрою на тромбоз глибоких вен ноги, і це було також зазначено в записах. Проте я все одно майже 7 годин лежала в темному коридорі з миготливою лампою і поруч зі мною був пацієнт, який явно страждав на недоумство й лаявся/бранчився. Після кількох інфузій і аналізів крові якийсь, як я думаю, перевантажений медпрацівник/медсестра сказав: «Але у вас дуже високі показники запалення, ви знаєте, звідки це…» або щось у цьому дусі. Тоді я лише відповіла: «З медичної точки зору я не дуже розумію, але це може бути через підозру на тромбоз—тому я ж тут… 🤷♀️?»
Потім, правда, все пішло швидко, і мене направили в якесь відділення внутрішньої медицини, але мені знову довелося ще кілька днів лежати в палаті з іншими, очевидно, літніми й хворими людьми, які СТОНАЛИ Й ЛАЙЛИ НІЧОГО ІНШОГО… ДОКИ НАРЕШТІ ПАНІ Д-Р Д’АМИКО (я вам НАДЗВИЧАЙНО ВДЯЧНА) не взяла на себе моє лікування. Вона ідеально взяла у мене кров, навіть попри погані вени, і так стабілізувала мене правильним лікуванням та ліками, що я змогла поїхати додому.
Оскільки все так довго тривало до того моменту, тромбоз уже був не в литці, а в стегні—і навіть сталася тромбоемболія легеневої артерії!
ВИСНОВОК! КОЛИ ПОТРАПЛЯЄШ ДО ПРАВИЛЬНИХ ЛІКАРІВ І МЕДПРАЦІВНИКІВ, ТО Й ТЕБЕ МОЖУТЬ ЛІКУВАТИ ГАРНО, А ТАКОЖ МОЖУТЬ УСПІШНО ПОДОЛАТИ І НАВІТЬ ЖИТТЄВО НЕБЕЗПЕЧНІ СИТУАЦІЇ!”
Клініка не приймає нові запити
Середня трівалість відповіді — 5 хвилин
