“Ліків для вашої сестри немає. Лише паліативна допомога”. Ці слова Галина почула від лікаря у рідному місті невдовзі після того, як її сестрі Олі поставили діагноз “рак шлунка 4 стадії”.
На щастя, це не зупинило сестер, а навпаки, мотивувало шукати лікарів за кордоном. Сім'я хотіла знайти фахівців, які б вірили у одужання не менше, ніж вони самі. І вже за рік стан Олі стабілізувався.
Як сім'ї вдалося не втратити віри у одужання і чому вони вирішили лікуватися за кордоном — про це ми поговорили з Галиною.
Лікарі півтора роки не могли поставити діагноз
Оля – моя старша сестра, хоча між нами лише один рік різниці. Народилися ми у Тернополі, де вся сім'я живе й досі. Я ж останні 11 років жила та працювала у Великій Британії.
Життя Олі було цілком звичайним: вона працювала бухгалтером на різних підприємствах, якихось серйозних проблем зі здоров'ям не було. Все змінилося, коли в неї сильно впав гемоглобін у крові. Лікарі не розуміли, що відбувається і не могли поставити діагноз.
Оля з мамою півтора роки бігали різними лікарями, але результату не було. Щоразу лікування допомагало лише на якийсь час, а після нього показники крові знову погіршувалися. Пізніше лікарі діагностували виразку шлунка.
Сестра пройшла курс лікування і лікарі запевнили, що все обійшлося — операцію робити не потрібно. Але десь за півроку з'явився стеноз. Це звуження вихідного відділу шлунка, яке заважає нормальному просуванню їжі. Олі було важко їсти, тож звернулася до лікарів.
Місцеві фахівці сказали, що це побічна реакція організму після лікування виразки, і не надали цьому великої уваги. Вони вирішили провести планову операцію, щоб відновити прохідність шлунка. Але під час втручання виявилося, що у ньому є пухлини. Також їх виявили й у печінці.
Наявність утворень стала повним сюрпризом. Через стеноз було складно провести попередню діагностику, наприклад, ендоскопію — Оля не могла нічого ковтати. Тому лікарі ухвалили рішення про тактику лікування під час операції. Олі видалили пухлину, зробивши резекцію шлунка і провели біопсію печінки.
Після дослідження зразка новоутворення ми дізналися, що клітини злоякісні – це був рак шлунка 4 стадії з метастазами у печінці. Для всієї родини діагноз став шоком, ніхто навіть уявити такого не міг. Ми були впевнені, що лікарі просто приберуть стеноз і все буде добре. Але як виявилося, це був лише початок довгого та важкого шляху.
У мене був місяць закінчити свої справи та повернутися в Україну
У Олі гастроінтестинальна стромальна пухлина (GIST). Це рідкісний вид онкологічного захворювання, при якому потрібне постійне лікування таблетками. І все ускладнено тим, що у неї “дикий” вид GIST – агресивна та непередбачувана форма.
Коли Олі поставили діагноз, я усвідомила, що рідні без мене не впораються. Тож десь за місяць повернулася до України: доробила свої справи, купила квиток в один кінець і незабаром опинилася поряд із сім'єю.
Я розуміла, що вони дуже втомилися від лікарень та лікарів, від нескінченних аналізів та консультацій. Поруч треба було бути комусь, хто сильніший, хто був ще не такий виснажений і мав сили боротися.
Для мене діагноз не був катастрофою. Я розуміла, що рак це така ж хвороба, як і інші. В Україні на пацієнтів із онкологічними захворюваннями останніх стадій часто ставлять хрест, але насправді медицина не стоїть на місці, майже все можна вилікувати. Звичайно, було страшно й тяжко, адже рак – хвороба непроста. Але я ставилася до всього інакше - це мені допомогло не здатися.
Найголовнішою складністю для мене було адаптуватися до України, адже я тут дуже довго не жила. Багато речей доводилося робити майже навпомацки, але водночас бути впевненою, і, як танк, йти до своєї мети.
Лікар сказала прямо: хвороба невиліковна, допомогти нам не можуть
Після того, як ми дізналися про діагноз, Оля розпочала перший курс терапії. Видалити пухлини у печінці було неможливо, оскільки вона вразила орган повністю. Але лікування мало зупинити зростання утворень.
На жаль, перший препарат не спрацював – пухлини продовжували зростати. Як виявилося пізніше, призначати ці ліки не було сенсу, адже за аналізами було видно, що вони ніяк не допоможе.
Ніколи не забуду, як після першої хімії ми прийшли на прийом до лікаря у місцевій лікарні, і вона прямо сказала: "Вилікувати Олю не можна". Мовляв, "Ви ж розумієте, це 4 стадія раку, всі частки печінки уражені метастазами, сестрі залишилася лише паліативна допомога".
Тоді я дуже переживала за Олю. Якби вона повірила лікарю та змирилася з цим, далі шукати варіанти лікування було б складніше. Але на щастя, сестру слова лікаря тільки сильно розлютили і засмутили. Тоді ми твердо вирішили, що варіант "хвороба не лікується" нас не влаштовує. Оля має приймати ліки, а не просто паліативну допомогу.
Після цього випадку ми зрозуміли, що надіятися на місцевих лікарів складно і треба йти далі. Поки сестра приходила до тями після почутого, я почала дзвонити всім знайомим. Хтось порадив нам поїхати на консультацію хіміотерапевта до Києва.
Лікар у столиці був першим, хто справді хотів допомогти, а не виносив вироки. Хіміотерапевт пояснила нам, що це за тип раку, як його лікують, які ми маємо шанси, і призначила наступний препарат для лікування.
Хвороба Олі відрізняється від інших видів раку тим, що вона не лікується звичайною хіміотерапією, а таргетною , "розумною" терапією - таблетками. Є перша, друга, третя тощо лінії лікування. Наприклад, якщо допомагає перший препарат, пацієнт приймає 5-10 років. Якщо щось змінюється, можна перейти до наступної лінії.
Оскільки препарат першої ліній нам не допоміг, лікар виписала ліки другої лінії. Але й вона не допомогла. Хвороба прогресувала, і треба було спробувати нові варіанти терапії. Я знову почала дзвонити всім знайомим, і так ми випадково потрапили до координатора Анни в Bookimed. Пам'ятаю, що мені дали її номер зі словами “Тобі допоможуть”. Але я навіть не знала, куди дзвоню і хто мене чекає на іншому кінці дроту.
Вже на той момент ми розуміли, що нам потрібна консультація за кордоном, хотіли почути другу думку. Ми одразу ж надіслали всі документи та аналізи координатору. Співпраця з Bookimed була дуже приємною і швидкою. Після нашого звернення вже через 2 тижні ми вилетіли на консультацію до Туреччини до клініки Анадолу .
Нашим лікарем стала професор Ешим Йилдирим, яку порадила координаторка. Ми довірилися Bookimed і не помилилися, адже цей лікар — один із найкращих онкологів Туреччини. Нам дуже пощастило.
Професор Ешим Йилдирим — онколог із досвідом понад 15 років. Вона спеціалізується на лікуванні раку органів шлунково-кишкового тракту, легень, грудей.
Професор Йилдирим є членом правління Турецького медичного онкологічного фонду, членом Європейського товариства медичної онкології, заснувала та очолює Товариство онкології шлунково-кишкового тракту.
Після приїзду ми пройшли низку обстежень, тестів та аналізів, щоб доктор Ешим змогла підібрати ефективну схему лікування. Сестра за 1 рік перейшла від першої до третьої лінії, а це дуже швидко. Тому доктор Ешим мала складне завдання – правильно підібрати препарат.
На щастя, через 2 місяці після призначеного лікування ми дізналися, що препарат подіяв: пухлина припинила рости. Це була перша добра новина за рік лікування.
Анна Чернова, лікар-координатор Bookimed
Рак шлунка 4 стадії з метастазуванням у печінку – з таким діагнозом своєї сестри Олі до мене звернулася Галина. Це було наприкінці квітня 2021 року.
На жаль, повного лікування на такій стадії захворювання лікарі не запропонують, але можливо значно покращити стан та зупинити ріст пухлини. Сестри вирішили отримати альтернативну думку іноземних фахівців.
Вже 9 травня пацієнтка разом із сестрою опинилися в одному із найкращих онкологічних центрів Туреччини — Анадолу. Через деякий час, саме 4 серпня, я отримала радісне повідомлення від Галини. У ньому йшлося про те, що призначені препарати подіяли.
Історія Олі та Галини – приклад для натхнення іншим пацієнтам, які опинилися у схожій ситуації. Адже спочатку навіть лікар не вірив, що щось можна зробити. А вони ніколи не втрачали надію та змогли стабілізувати стан Олі.
До останнього сподівалися, що діагноз – помилка лікарів
Коли ми летіли до Туреччини, то насамперед хотіли дізнатися про думку іншого лікаря. Я була впевнена, що для лікування Олі існує багато методів, про які нам просто не говорять.
Думала, що за кордоном нам скажуть: "Є 17 видів терапії, вибирайте", а ми б взяли відразу три, щоб напевно. Я мала надію, що українські лікарі помилилися, поставили неправильний діагноз чи ще щось. А в Туреччині нам все розкладуть по поличках. Але виявилося, що, крім таргетної терапії, лікування немає. І турецькі лікарі підтвердили слова хіміотерапевта із Києва.
Ми дуже раді, що у клініці Анадолу змогли правильно підібрати лікування та стабілізувати стан Олі. Це велика радість для нас, адже ми йшли до цього цілий рік. Зуміли довести лікареві у Тернополі, що вона помилялася.
Нас також приємно здивувала клініка та те, як до нас ставилися. Доброзичливий персонал, добрі, але водночас досвідчені лікарі. Все так організовано, що переживати немає причин. Ми розуміли, що нам завжди допоможуть.
Анадолу (Anadolu Medical Center) – провідна багатопрофільна клініка Туреччини. Вона створена та працює за підтримки університетської клініки Джонса Хопкінса (Johns Hopkins Medicine) у США. Завдяки цьому лікування в Анадол проходить за американськими стандартами із застосуванням новітніх методів і технологій.
Онкологія, онкогематологія, пересадка кісткового мозку, нейрохірургія, чек-ап та ЕКО – профільні напрямки Анадолу.
Клініка орієнтована на пацієнтів з-за кордону – щороку сюди приїжджають по медичну допомогу з 65 країн світу. Анадолу займає 2-е місце у рейтингу найкращих госпіталів світу для іноземних пацієнтів за версією MTQUA .
За високу якість медичного обслуговування та сервісу клініка отримала сертифікати OECI, ESMO, премію Planetree.
Акредитації та сертифікати якості клініки
Останній відгук
| Резекція щитовидної залози | $5000 - $6500 |
| Видалення нирки лапароскопічне | $13000 - $16000 |
| Міомектомія (видалення міоми матки) | $6300 - $8000 |
| Хіміотерапія | $1800 - $7000 |
| Пересадка печінки | $80000 - $85000 |
Сестра повинна повністю вилікуватись – це було моїм завданням
В Україну я приїхала з думкою, що Оля має повністю одужати. Іншого результату цієї ситуації я навіть не припускала. Якоюсь мірою це було моїм завданням — щоб сестра вилікувалась, прожила довге та щасливе життя.
Не можна приймати діагноз як вирок. Це просто хвороба, яка потребує довічного контролю, як діабет. Без надії та віри у одужання нічого не вийде.
Це дуже важко, тому я раджу шукати психологічну чи духовну допомогу. Важливо мати людину, яка зможе вислухати весь біль та переживання. Я й досі вірю, що лікування починається з голови.
Я дуже багато говорила з Олею щодо лікування, щоб вона розуміла — це не безвихідь. Переконала її ходити до психолога, облаштовувала побут будинку, готувала для Олі їжу — сестра потребує особливої дієти та системи харчування. Взяла він усі побутові питання.
Найважливіше в такій ситуації – не піддаватися емоціям, а зберегти тверезий розум. Це складно, обов'язково треба дати собі час оговтатися, прийняти ситуацію, понуритися, поплакати. Але потім зібрати всі думки в купу і планувати наступні кроки.
Починати з самого малого: пройти обстеження, знайти лікаря, якому ви довіряєте, шукати препарати. Також вивчити всю інформацію про хворобу. Коли немає знань, то легко впасти на емоційне дно.
Дуже раджу людям з таким же діагнозом вступити до Facebook-груп "GIST International" та "GIST Survivor". Дуже багато пацієнтів та їхніх родичів діляться у них своїм досвідом та знаннями. У таких групах можна знайти не лише свіжу інформацію про хворобу, а й отримати підтримку від людей, які знають про діагноз не лише з книжок.
Я також дуже вдячна Bookimed за те, що ми поїхали до Туреччини та зустріли нашого лікаря. Не впевнена, що змогла зробити це самостійно. Анна дуже нам допомагала, завжди швидко відповідала на запитання. Це дуже цінно мати таку підтримку під час лікування. Навіть питання "Ви долетіли, все добре?" дає відчуття того, що про тебе дбають.
Читайте також:
Повертаємося до звичайного життя
Після першої консультації ми вже двічі їздили до нашого лікаря до Туреччини. Обстеження потрібно проводити кожні 2 місяці, щоб розуміти, що відбуватися з пухлиною.
На щастя, у нас все добре: захворювання під контролем, стан сестри стабільний . Якщо так продовжиться до наступного візиту, Оля зможе відвідувати лікаря 2, а не 6 разів на рік . Звичайно, вона прийматиме таблетки і перебуватиме під контролем лікарів.
Незважаючи на те, що ми знайшли лікування, яке допомагає Олі, цей рік був для нас усім випробуванням. Наша мама дуже сильно переживала, сама Оля пройшла всі кола пекла діагностики та лікування. Я теж переживала, хоча намагалася цього не показувати, намагалася бути тилом та підтримкою для них.
Нині у нашій сім'ї все стабілізувалося. Оля — велика молодець: вона влаштувалась на роботу до консалтингової фірми бухгалтером. У неї дуже гарний колектив та начальниця, які з розумінням та повагою ставляться до хвороби.
Я дуже пишаюся тим, що Оля повернулася до звичайного життя. Звичайно, їй потрібно постійно приймати лікування, але це не заважає повноцінному життю. Єдина складність – це вартість таблеток. На місяць тільки на таргетну терапію йде десь тисяча доларів, а для нашої сім'ї це досить велика сума. Але головне, що лікування допомагає, а гроші ми заробимо.