Існує 2 види біопсії: внутрішня та зовнішня.
Зовнішня біопсія – це забір матеріалу для дослідження (біоптату) їх поверхневих тканин: шкіри та слизових оболонок. Така процедура не потребує спеціальних установок для візуалізації чи комп'ютерного контролю.
Внутрішня біопсія – та, за якої біоптат лікарі із внутрішніх органів. Для цього лікарі застосовують спеціальне обладнання: МРТ, УЗД та ін.
За даними Американського товариства онкології , існує кілька різновидів біопсії.
Види біопсії |
Ексцизійна | Для дослідження лікарі беруть все новоутворення (пухлина, кіста тощо). |
Інцизійна | Лікарі проводять забір невеликого шматочка змінених тканин. |
Пункційна | Забір матеріалу для дослідження проводять за допомогою пункції – проколу спеціальною голкою. |
Аспіраційна | Матеріал для діагностики беруть за допомогою тонкої вакуумної трубки. |
Трепанаційна | Лікарі розкривають тверді тканини. |
Прицільна | Біоптат отримують під контролем («прицілом») спеціальної установки: УЗД, МРТ, ендоскопії та ін. |
Фьюжн біопсія | Гібридна технологія для діагностики передміхурової залози. Лікарі проводять забір матеріалу під візуальним контролем установки, що поєднує в собі УЗД та МРТ. Вона дозволяє накласти знімки пухлини одного на одного та отримати її 3D-зображення з чіткою розміткою підозрілих зон.
|
Всі рішення з приводу виду дослідження, методів візуалізації, способів знеболювання приймає лікар. Радіолог допомагає лікареві візуально контролювати хід процедури.
Найпоширеніший вид біопсії – пункційна. Тому важливо знати як проводять таку процедуру. За даними ресурсу RadiologyInfo , перед забором біоптату лікар обробляє зону проколу анестетиком. Маленьким дітям призначають загальну анестезію (наркоз). Це дозволяє уникнути болю та робить процедуру комфортною для дитини. Для дорослих пацієнтів лікарі застосовують місцеву анестезію. Наркоз показаний у випадках, коли процедура вимагає забору великої ділянки тканин.
Щоб точно визначити місце проведення процедури, лікарі застосовують ультразвукове дослідження (УЗД) або комп'ютерну томографію (КТ). Потім вони відзначають маркером точку, в яку вводитимуть голку. У цьому місці фахівці проводять дезінфекцію та видаляють волосся зі шкіри. Далі роблять невеликий прокол. Лікарі вводять голку, під візуальним контролем спеціальних установок просувають її до осередку та беруть зразок тканини. Для детальнішого аналізу може знадобитися кілька зразків. На місце розрізу накладають пов'язку, що давить. Щоб уникнути можливих ускладнень, медперсонал спостерігає за пацієнтом протягом наступних 2-3 годин. Процедура триває 20-60 хвилин.
У місці проколу протягом 2-3 днів пацієнт може відчувати болючість. При вираженому больовому синдромі лікар призначає аналгетики. Знімати пов'язку фахівці дозволяють наступного дня після біопсії. Тоді ж можна приймати водні процедури.
Лікарі поміщають отримані тканини у спеціальний розчин. Потім матеріал зневоднюють, просочують парафін або іншим схожим препаратом. Блок, що вийшов, ділять на тонкі (менше 0,1 мм) зрізи, які фарбують і поміщають між двома предметними склом. Підсумковий результат фахівці називають гістологічним препаратом. Його аналіз проводить лікар-патолог. Він оцінює особливості клітин під мікроскопом і на основі цього робить висновок про характер пухлини.