Фибросканирование

Фібросканування (еластографія, еластометрія) – сучасне інноваційне дослідження, яке найчастіше застосовується при фіброзі печінки і дозволяє уникнути більш травматичної процедури біопсії. Проводиться без безпосереднього інвазійного втручання, при цьому показання мають максимальну точність та діагностичну ефективність для встановлення діагнозу. Безпека фібросканування дозволяє застосовувати метод не тільки як уточнюючий діагноз, а й здійснювати контроль ефективності лікування в динаміці, а також спостерігати патологічні зміни при перебігу захворювання.

На відміну від малоінвазивного, але хірургічного методу біопсії принцип фібросканування заснований на ультразвуковому скануванні відмінностей відображення хвильових коливань тканин різної щільності, що і передається на монітор комп'ютера і обробляється як результат обстеження комп'ютерною програмою.

• неінвазивність методу;
• точність (відхилення при повторному дослідженні становить трохи більше 3.3%);
• швидкість та простота методу;
• можливість застосування практично в усіх пацієнтів;
• відсутність додаткових витрат.

Основним захворюванням, при якому проводиться фібросканування, є фіброз печінки різного генезу. Фібросканування печінки розробив методично професор-гепатолог Тьєрі Пойнар. В даний час його винахід є світовим стандартом діагностики гепатології. Однак і при інших захворюваннях зі подібними патофізіологічними змінами цей метод застосовний і ефективний.

Застосовується при таких захворюваннях:

• гепатити будь-якої етіології, у тому числі хронічні;
• цироз та жировий гепатоз печінки;
• токсична поразка з симптомами цитолізу або холестазу;
• холангіт;
• підвищені показники білірубіну у крові протягом тривалого часу.

Однак за всієї своєї універсальності, безболісності та точності метод має і свої протипоказання:

• вагітність;
• вік до 18 років;
• наявність у пацієнта з кардіостимулятором;
• асцит;
• ожиріння.

Фахівці високої кваліфікації високо оцінили можливості фібросканування, проте справжній професіоналізм полягає у виваженому ставленні до будь-яких методів. Тому враховуються й недоліки еластометрії:

• неможливо оцінити некротичні зміни у тканинах;
• слабка чутливість на ранніх стадіях фіброзу;
• спотворення результату у пацієнтів із зайвою вагою, гострим запальним процесом у печінці.

Підготовка до процедури фібросканування передбачає відсутність їжі за кілька годин до обстеження, тобто проходити фіскканування потрібно натще. Інший спеціальної підготовки не потрібно. Сам процес найбільше схожий на проведення УЗД. Проводиться лежачи, без хворобливих відчуттів, результат готовий відразу після завершення процедури.

Пацієнт приймає горизонтальне становище. В області шостого-восьмого межреберья встановлюється датчик, з якого виробляється щонайменше сім вимірів. Комп'ютерна програма еластометра обчислює на основі даних величину еластичності печінки. Висновок за результатами дослідження містить відомості про структуру печінки, її морфологічні та функціональні показники. Робиться висновок про співвідношення обсягу фіброзних та нормальних тканин.

Ефективність еластографії досягає 97%, що робить цю діагностичну методику успішною альтернативою іншим дослідженням. Цей вид діагностики значно знижує не тільки дискомфорт обстежуваного та ризик кровотечі (порівняно з біопсією), але й мінімізує ймовірність помилкових результатів через помилкову вибірку біоптату. Вартість цієї процедури нижча, ніж проведення біопсії, а час до отримання результатів мінімальний. Саме тому цей сучасний та ефективний метод досить швидко почав широко та успішно застосовуватися фахівцями-гепатологами в Ізраїлі, Туреччині, країнах Євросоюзу та США.