Чи потрібна операція?

Міома матки – це доброякісне утворення, яке не перероджується у ракову пухлину. Завдяки розвитку медичних технологій, воно успішно лікується неінвазивними методами . Але за певному перебігу захворювання, операційне втручання стає неминучим.

Хірургічне видалення міоми матки проводиться у таких випадках:

  • міома у поєднанні з передраковим станом матки;
  • підозра на злоякісну пухлину;
  • сильні кровотечі, що не піддаються консервативному лікуванню;
  • розвиток міоми після настання менопаузи;
  • некроз міоматозних вузлів;
  • розташування міоми під слизовими тканинами (субмокозна);
  • міома шийки матки;
  • порушення нормальної роботи інших органів черевної порожнини;
  • міома на ніжці зі схильністю до перекручування;
  • швидке зростання міоми (за півроку пухлина виростає в діаметрі на 2-3 см).
Розміри міоми матки щодо операції становлять щонайменше 6 див.

Вибір обсягу та способу хірургічного втручання завжди залишається за лікарем. Рішення ґрунтується на медичній діагностиці , яка дає уявлення про розміри та розташування міоми. Також значення має стан здоров'я пацієнтки, її вік та необхідність зберегти дітородну функцію.

При лікуванні міоми матки хірургічним шляхом застосовуються органозберігаючі операції з видаленням міоматозного вузла ( міомектомія ) та гістеректомія (видалення матки).

Міомектомія

Міомектомія – це операція, коли з тіла матки видаляється доброякісна пухлина. При цьому зберігається як сама матка, так і її дітородні функції.

Гістероскопічна міомектомія

Застосовується тільки для міом, які розвиваються під слизовою оболонкою і ростуть у порожнину матки. Процедура проводиться під загальним наркозом і потребує передопераційної медикаментозної терапії.

Після операції можливі ускладнення:

  • гематоми на стінках матки;
  • рубці, які вимагатимуть підвищеної уваги у разі вагітності;
  • повторний розвиток міоми.

Лапароскопічна міомектомія

Через невеликі проколи в черевну стінку вводиться маленька відеокамера та хірургічні інструменти. З їх допомогою пухлина висікається, подрібнюється і виводиться із порожнини.

    Можливі ускладнення:

    • ушкодження сусідніх органів;
    • розвиток гриж черевної стінки;
    • рецидив міоми.

    Лапаротомічна (порожнинна) операція

    Виконується під загальною анестезією та потребує більш тривалого періоду реабілітації порівняно з іншими операціями. Цей вид хірургічного видалення міоми застосовується лише у крайніх випадках.

    Після операції пацієнтка перебуває під контролем лікарів протягом 5-6 днів. Далі необхідно регулярно виконувати перев'язки і дотримуватися гігієни шва для його якнайшвидшого загоєння.

    Види міомектомії

    Лапароскопічна

    Гістероскопічна

    Лапаротомічна (абдомінальна)

    Показання

    · субсерозна (зростає в черевну порожнину) та інтрамуральна (у м'язовому шарі) міома;

    · Розмір вузлів більше 2 см;

    · Міома на ніжці.

    · Субмукозна міома (розташована під слизовими тканинами матки);

    · вузли на ніжці;

    · Міоми, що ростуть в черевну порожнину;

    · множинні субсерозні міоми;

    · Розміри пухлини більше 10 см;

    · поєднання міоми матки з іншими захворюваннями, які також потребують хірургічного лікування.

    Протипоказання

    · Захворювання, при яких протипоказано підвищення тиску в черевній порожнині;

    · Наявність більше 3-х вузлів;

    · Розмір пухлини більше 15 см;

    · Розмір матки - від 16 тижнів вагітності.

    · Глибина порожнини матки від 12 см;

    · підозра на онкопатологію ендометрію;

    · Статеві інфекції;

    · підозра на злоякісну пухлину.

    · ризик утворення спайок;

    · множинні вузли в м'язовому шарі;

    · Наявність інфекції.

    Вид доступу

    Хірургічні маніпуляції проводять через невеликі проколи в черевній стінці.

    Проводиться без розрізу тканин, через піхву та шийку матки.

    Необхідний розріз (близько 20 см) у черевній стінці, який забезпечує вільний доступ до органів малого тазу.

    Гістеректомія

    Це повне видалення матки, яке проводиться хірургічним шляхом. Найчастіше така операція призначається, якщо жінка із міомою матки не планує у майбутньому мати дітей.

    Гістеректомія також проводиться лапароскопічним, лапаротомічним та піхвовим методами (через розріз у стінці піхви).

    Залежно від хірургічної техніки, видалення матки може бути :

    • радикальне – видаляється не лише матка, а й верхня частина піхви, яєчники, лімфатичні вузли та навколишні тканини;
    • тотальне - висікається матка та шийка матки;
    • часткове – видаляється тіло матки з охороною шийки, яєчників та маткових труб.

    Гістеректомія призначається у таких випадках:

    • розміри пухлини більше ніж 6 см;
    • множинна міома матки;
    • швидкозростаюча міома у жінок після 35 років, які не планують вагітність;
    • міома у поєднанні з іншими патологіями матки;
    • порушення роботи органів черевної порожнини;
    • підозра на наявність злоякісної пухлини.

    Гістеректомія завжди проводиться під загальною анестезією в умовах стаціонару.

    Наслідки видалення матки при міомі:

    • гормональний збій, передчасне настання клімаксу;
    • підвищення ризику розвитку раку молочної залози та ішемічної хвороби серця;
    • утворення спайок, які можуть проявлятися в болях, утрудненому сечовипусканні та підвищеному газоутворенні;
    • безпліддя.

    Ще одним наслідком видалення матки є опущення піхви , зміщення сечового міхура та прямої кишки. Такі патології зустрічаються у 40% жінок , які пройшли гістеректомію. При цьому пацієнтці призначається додаткова операція з хірургічної пластики.

    Кольпопластика або хірургічна реконструкція піхви проводиться під наркозом і займає трохи більше години. Під час операції хірург ушиває стінки піхви, що провисають. У деяких випадках може знадобитися встановлення синтетичних імплантів, які підтримуватимуть органи малого тазу.

    Відновлення після видалення міоми

    Кілька діб після міомектомії або гістеректомії пацієнтка має провести у лікарняному стаціонарі під наглядом лікарів. У цей період можливе підвищення температури, біль у нижній частині живота.

    Особливого значення після операції приділяється дієті. Раціон харчування повинен бути підібраний таким чином, щоб унеможливити газоутворення та здуття живота. Це підвищує тиск у черевній порожнині і може призвести до розриву післяопераційних швів.

    Живлення після видалення міоми повинно включати:

    • кисломолочні продукти із низькою жирністю;
    • нежирні сорти м'яса та риби;
    • свіжі овочі та фрукти;
    • розсипчасті каші.

    Після видалення міоми неможливо повністю виключати фізичні навантаження. Це може призвести до утворення спайок. Однак важке фізичне навантаження та напруга також заборонені.

    Після операції не можна:

    • розігрівати тіло на пляжі, в сауні або в солярії;
    • носити тісний одяг, який стискає місце операції;
    • курити та вживати алкоголь.
    Протягом одного року після органозберігаючої міомектомії виключено вагітність. Щоб виносити дитину, організм повинен повністю відновитись, а шви – зажити.