Вирушаючи до гінеколога, підготуйте відповіді на такі запитання:

  • Коли з'явилися перші симптоми?
  • Як розвивалося захворювання?
  • Що, на вашу думку, могло його спровокувати?
  • Чи були у минулому травми чи операції черевної порожнини?
  • Якщо хронічні захворювання?
  • Чи була вагітність? Якщо так, то як протікала?
  • Чи були гінекологічні захворювання?
  • Чи змінився менструальний цикл за останні півроку?
  • Чи були випадки гінекологічних патологій у найближчих родичок?

Від достовірності відповіді ці питання залежить точність постановки діагнозу і програма наступної діагностики.

Діагностика міоми матки

На ранніх стадіях діагностувати наявність міоми матки досить складно.

У цього захворювання немає специфічних маркерів, присутність яких у організмі з високою точністю свідчить про розвитку міоми. Крім того, пухлини невеликого розміру (до 2 см) розвиваються безсимптомно. Вони можуть залишитися непоміченими під час гінекологічного огляду та за звичайної процедури УЗД .

Медичні дослідження переважно спрямовані на диференціальну діагностику міоми . Для підтвердження діагнозу та визначення природи пухлини використовуються інструментальні методи обстеження. Вони дозволяють уточнювати та коригувати схему лікування, відстежувати динаміку розвитку захворювання.

Пройти діагностику міоми матки у закордонній клініці

Перед початком огляду, лікар повинен зібрати анамнез , який включає дані про загальний стан здоров'я пацієнтки, сімейну історію розвитку захворювання, особливості менструального циклу.

Отримати консультацію гінеколога

Гінекологічний огляд

Обстеження проводиться на гінекологічному кріслі та включає:

  • огляд шийки матки ;
  • забір матеріалу для лабораторних аналізів (мікрофлора, цитологія, статеві інфекції, бактеріологічний посів);
  • мануальне дослідження , під час якого визначаються розміри матки та її структура.
Мануальне піхвове дослідження дозволяє запідозрити наявність міоми завбільшки від 6 тижнів вагітності (від 2 до 6 см).

Ультразвукове дослідження виявляє наявність міоматозних вузлів у 96 випадках із 100 . Воно уточнює локалізацію міоми, її стадію розвитку та розміри.

На УЗД помітні пухлини від 1 см у діаметрі. Вузли мають вигляд темних ділянок округлої форми, які добре виділяються на тлі інших тканин.

Для діагностики міоми матки застосовують:

  • трансвагінальне УЗД (через піхву);
  • трансабдомінальне УЗД (через черевну стінку).

Пухлина, яка розташована на задній стінці матки, не завжди проявляється під час пальпації та трансабдомінального УЗД. Для її візуалізації використається вагінальний датчик.

Іноді призначається УЗД як доплерографії . Це дослідження дає фахівцям уявлення про те, які саме судини мають пухлину. Особливого значення воно має при плануванні оперативного лікування міоми.

Магнітно-резонансна томографія

Пацієнтка з міомою матки МРТ призначається тільки в тому випадку, якщо отримати точну клінічну картину іншими способами не вдалося. Ця процедура дозволяє виключити наявність злоякісної пухлини, максимально точно визначити розташування та розміри вузлів.

МРТ застосовується при призначенні ФУЗ-абляції та для вибору правильної точки доступу при лапароскопічній міомектомії .

Аспіраційна біопсія

Для діагностики міоми та інших гінекологічних патологій застосовується біопсія ендометрію. Біопсія міоматозних вузлів проводиться тільки після їхнього видалення для підтвердження доброякісності.

Аспіраційна біопсія проводиться без наркозу за допомогою спеціального інструменту пайпеля. Цей прилад вводиться в порожнину матки і як шприц втягує шматочок ендометрію.

Раніше для забору матеріалу з матки застосовувався метод діагностичного вишкрібання. Однак аспіраційна біопсія менш травматична, не потребує загального наркозу та госпіталізації.

Залежно від досліджуваного захворювання, біопсія проводиться у певні дні циклу та призначається, лише якщо при УЗД виявлено підозрілі зміни в ендометрії.

Для того щоб виключити помилковий діагноз міоми матки, також проводяться лабораторні аналізи , які включають:

  • загальний та біохімічний аналіз крові;
  • аналіз сечі;
  • тести на онкомаркери;
  • коагулограма;
  • тести на ВІЛ, сифіліс, гепатит.

У найскладніших діагностичних випадках призначається:

  • гормональне дослідження;
  • гістеросальпінгографія (дослідження прохідності маткових труб);
  • лапароскопія (забезпечує огляд зовнішніх тканин матки та сусідніх органів;
  • іригоскопія (рентген товстого кишечника) – для оцінки стану сусідніх з міомою органів.

Де проходити обстеження за міоми?

Ще кілька років тому основними методами лікування міоми матки у країнах СНД була гормонотерапія чи повне видалення матки. За такого підходу зберегти дітородну функцію майже вдавалося.

В даний час існує безліч способів, які дозволяють зберегти матку , але основою їх застосування є лише своєчасна, якісна діагностика. Точність і оперативність обстежень, що проводяться, особливо актуальна, коли виникає підозра на розвиток онкологічних захворювань.

Діагностика та лікування міоми матки за кордоном дозволяє жінці не тільки бути здоровою, а й зберегти можливість стати матір'ю.

Переваги діагностики міоми матки в закордонних клініках :

  • оперативність (обстеження займає 2-3 дні);
  • консультація спеціалістів, які здобули світове визнання;
  • розробка індивідуальної програми діагностики залежно від стадії розвитку захворювання та локалізації пухлини;
  • використання сучасного обладнання (зарубіжні клініки беруть на озброєння нові розробки в галузі медицини, застосовують нестандартні підходи до обстеження та лікування).

У клініках Німеччини , Ізраїлю та Туреччини діагноз «міома матки» можуть поставити навіть на ранніх стадіях, коли розміри пухлини становлять всього кілька міліметрів. Це дозволяє вибрати оптимальну програму лікування та не допустити подальшого розвитку захворювання.